Інтерв`ю Франчески Піккі з Архітекторами Де Вильдер Вінк Тайллю (Architecten De Vylder Vinck Taillieu, advvt) (2012)

Дім Берн Гайм Бойк, 2011

Три будинки, нещодавно збудовані архітекторами Де Вильдер Вінк Тайллю поєднують прадавні проектні методи із абсолютно новітніми експериментами: підхід до проектування, який вводить елементи контексту в поетичну суміш смислів.

Архітектори Де Вильдер Вінк Тайллю є офісом трьох фламандських архітекторів: Яна Де Вильдера, Інге Вінк та Йо Тайллю, які познайомились підчас свого навчання в Сан-Лука у Генті. Тріо є міцно вкоріненим у соціальному та культурному підґрунті життя Фландрії.  Йо Тайллю живе в одному з тих типових сіл Фландрії, будинки в яких зведені із червоної клінкерної цегли, всі поля оброблені, а корів більше ніж самих мешканців.  Ян Де Вильдер та Інге Вінк (які є також партнерами по життю) живуть у Генті. Три будинки, про які тут буде йти мова, ілюструють спільний підхід , який, однак, не веде до однакового результату. Рецидивні ідеї та приховані пристрасті, такі як любов до абсурду, знаходять свою реалізацію в межах кожного проекту та використовують його завдання в якості джерела для натхнення. Умови, що на початку видаються проблемами, стають родзинками їх проектів та ключем для входження у їх звабливо безладну логіку.

Дім БМ у М представляє собою кільце з кімнат посередині
лісу. Злегка відірвана від землі, конструкція не заважає
корінню, що знаходиться під нею.

ДОМУС: Дім Берн Гайм Бойк, Дім БМ у М та Дім Рот Еллен Берг є трьома дуже різними будівлями в плані бюджету, типу клієнта та тем. Як наслідок, вони розповідають зовсім різні історії. Що є спільним для них?

Йо Тайллю: Всі три будинки є доброю демонстрацією нашого способу поводження із контекстом. Наш офіс розширюється, беручись за все більші і більші проекти, але малі проекти продовжують бути для нас важливими, не стільки з економічної точки зору, скільки з гуманістичної. Фактично, кожен проект є експериментом, бо він дає можливість розібратись з тією чи іншою темою, починаючи від стратифікації домашнього простору до відношень із контекстом.

Ян Де Вильдер: Спільним для цих проектів є наш підхід до кожного з них, який у будь-який час та за будь-яких обставин передбачає мислення з чистого листа. Ми ніколи не починаємо проектвати із ідеєю застосування певного репертуару деталей, а натомість кожного разу адаптуємо певну естетику виходячи із наявного контексту.

Кожен проект має свій власний контекст. І контекст не означає виключно місце будівництва, а включає також людей та культуру: замовник є контекстом, бюджет є контекстом, контекстом є також будинки, що ми їх до цього часу спорудили.

Можна сказати, що дім Берн Гайм Бойк поєднує всі три проекти. З одного боку він є прикладом відношення до контексту, а саме лісу та дерев (що так само притаманно будинку БМ у М), так само як і тему будинку-у-будинку (як це також було із Домом Рот Еллен Берг).

Дім БМ, 2011. План

Йо: У випадку Берн Гайм Бойк дім не є ізольований. Відповідно до нормативних приписів, є можливість нової будівлі біля нього. Його  екстер‘єр вкладений одним з найбільш популярних матеріалів: гонтом, за допомогою якого зазвичай формують так званий «чекаючий фасад», оскільки це облаштування покликане позначити площину, до якої незабаром може бути добудована нова будівля. У нашому проекті ми вирішили застосувати цей елемент для всієї будівлі. Тому такий фасад тут не є винятком, а скоріше інтегральною частиною єдиного цілого. Це означало сприймати фасад як автономний проект: незалежний фронт та, в певному смислі, незалежну будівлю. Будинок, що  міститься всередині зроблений у відповідності до очікувань  клієнта: дім всередині дому.

Дім БМ. Підлога та дах є двома бетонними плитами,
що з`єднані несучими стінами. Ці стіни розмежовують
серію кімнат, які у свою чергу згруповані довкола
центрального патіо та внутрішнього саду

Ян: У проекті йдеться просто про будинок із деревом всередині. Дерево є тим, що є наявним апріорі. Це була мала ділянка, на якій росли три старі дерева, і для того, аби зробити об`єкт, що відповідав би містобудівним обмеженням, ми повинні були зрізати одне з них. Натомість ми просто включили його у будинок. У той час як зовнішня оболонка відповідає вимогам міста, внутрішня відповідає потребам мешканців. Бюджет був дуже скромним і клієнти прийняли нашу пропозицію створити меншу площу, аніж ту, яку міг би дозволити зовнішній об`єм будівлі. Зовнішній об`єм відповідає мінімуму, що його дозволяють містобудівні обмеження (за законом не можна було спорудити менший об`єкт), у той час як внутрішній об`єм має той масштаб, який реально міг профінансувати наш клієнт. Внутрішній дім є таким собі зміщенням у масштабі та тримається на бетонній колоні у формі дерева. Між двома об`ємами існує залишковий простір, у якому домінує одне з букових дерев.

Дім Берн Гайм Бойк. Проект слідує ідеї будинку всередині
будинку, із зовнішньою оболонкою, що огортає житло із
пропорціями, потрібними для його мешканців. Букове
дерево, що знаходиться в межах зовнішньої оболонки,
є повтореним за допомогою рукотворної копії всередині:
центральної бетонної колони у формі дерева

Йо:Оскільки конструктивна функція у будинку забезпечується великою деревоподібною опорою, ззовні ми могли  збудувати полегшену дерев`яну конструкцію.  Балки-гілки, що відгалужуються у різні сторони від стовбура-колони (конструктивного ядра будинку), організують різнорівневе розташування внутрішніх просторів споруди. По мірі того як референція між опорою та деревом ставала все більш очевидною, всі інші деталі робилися її наслідком. Ми протестували ідею і знайшли її досить логічною. Форма січення колони була визначена способом, у який могла бути збита опалубка для заливання бетоном. Уявіть, що ви повинні зробити опалубку для зв`язків між круглою колоною (оригінально січення було круглим) та "руками" (горизонтальними балками): Візуально ви ніколи не зможете зв`язати їх добре. Тому січення колони-стовбура було сформованим в інший спосіб на кожному з поверхів у відповідності до орієнтації балок, що до нього примикають.  Його січення як несучої конструкції відноситься до того способу, в який розташовані балки, так ніби задумом є тримати усе й одразу: сходи та стіни, кімнати та простір. Тема дерева надихнула нас також на проект фундаменту, який повторює хрестоподібний вид рами. В абсолютно іншому масштабі, така схема часто застосовується для встановлення Різдвяних ялинок, в тому смислі, що фундамент будинку також стосується ідеї передачі навантаження на грунт без того, щоб будинок був на ньому збудований. Дім залишається підвішеним над землею, так що корені дерева можуть рости під ним.

Дім Берн Гайм Бойк. Деревоподібна бетонна колона, що
розташована посередині, розпластується у відцентровому
напрямку та тримає навантаження від поверхів

Відношення до дерев тут є основоположним, а Будинок БМ у М знаходить собі простір між ними завдяки своїй круглій формі, яка є найбільш видимою у плані.

Йо: Будівельною ділянкою є ліс із багатьма деревами, а завданням було вписати дім у цей ліс. Ми не хотіли втратити жодного дерева, оскільки їх присутність є тим, що робить це місце таким особливим. Ми почали із дуже прискіпливого вивчення дерев, їх місце- розташування та діаметрів. І це було нашою точкою відліку при проектуванні. Далі ми розмістили усі функції одна поряд з іншою і ця послідовність цілком природно отримала форму кола.

Коло має перевагу того, що люди живуть між дерев. Позаду, спереду, збоку, куди б ви не повернули, ви будете бачити одні лишень дерева. Можна сказати, що ця неперервність блукання між дерев не має ані переду, ані заду, ні початку, ні кінця, як і сам ліс.  Певним чином це виражає дилему безкінечного дому, який має позаду довгу історію.

Ян: Ми не примушуємо людей жити у концепції. Це питання навчання архітекторів умінню робити так, щоб концепції могли змінюватись і ставати справжньою архітектурою. У випадку цього проекту, слід підкреслити, що йдеться не стільки про концепцію кола, як про ідею кімнати, послідовності кімнат.

Дім Берн Гайм Бойк. Весь будинок сформовано
навколо деревоподібної опори, 
яка розглядається в якості розмежовуючого та 
регулюючого елементу

Оскільки конструкція також визначає спосіб оздоблення кімнат, кожна з них виражає свою домашню якість. Різна атмосфера стає результатом змінної форми опалубки, що використовувалась для бетонування. Відбитки, що їх залишили різні види та форми деревини відіграють роль шпалер, що наче були введені у товщу стіни. Незважаючи на повсюдне застосування бетону, створений настрій не є бруталістським, а радше схожий на будинки Джуліана Лампенса.

Йо: Ми працювали у тісному контакті із виконавцями бетонних робіт, для того, аби досягти цих текстурних вирішень. Зокрема, ми вивчали, як можна зробити так, що дошки, використані для опалубки, примикали одна до одної.

Ян: Лампенса можна розглядати як бруталіста просто через те, що він використовує бетон для будівництва. Але я не вважаю, що його творчість має бодай щось спільне із бруталістським рухом. Він просто знає свій матеріал та виражає його якість.

Дім Рот Еллен Берг. Оригінальний будинок був старою
таверною, популярною у велосипедистів. Внутрішній
простір було переосмислено у намаганні створити
будок всередині будинку

Таке враження, що японський дух передує цим роботам, особливо у тому, що стосується проводження часу дня у проміжних просторах.

Ян: Межа між інтер‘єром та екстер‘єром є чимось таким, що може бути дослідженим. Мабуть є схожість із японським духом у відношенні внутрішнього та зовнішнього та присутності проміжного простору. Але спільне також пояснюється нашим світом та фламандським способом життя. Ми дослідили значення кімнати. І фактично, можна сказати, що в наших проектах екстер‘єр також фігурує в якості великої кімнати, що можна побачити на прикладі Берн Гайм Бойк. Сам дім є послідовністю кімнат: якісь знаходяться всередині будинку, які ззовні. Я гадаю, що в майбутньому відмінність між справжньою площею (квадратними метрами) та почуттям простору набуде особливої важливості: це є надзвичайно інтригуючою темою. Ми чуємо дуже багато розмов про ектологічну архітектуру, але все це можна звести до розмов про енергію. Я натомість гадаю, що сприйняття простору не лише залежить від кількості квадратних метрів і що ця ідея зовнішньої кімнати відкриває таке просторове сприйняття дому, яке простягається далеко за межі доступної йому поверхні. Енергетичне питання тут вирішене за рахунок зменшення енергетичних потреб та площі забудови – без шкоди для ефектного сприйняття простору та без збільшення матеріальних витрат для забезпечення його ізольованості.

Дім Рот Еллен Берг. Південний фасад було залишено
в його оригінальному стані. Використання дзеркал
збиває з пантелику у сприйнятті нових елементів
(бетонної балки, що несе вагу нового даху), та робить їх
схожими на фрагмент неба 

Традиційно, люди були змушені обмежуватись невеликою частиною будинку впродовж зимових місяців та розширювати свій простір впродовж літніх. Вони змінювали свої простори для проживання у відповідності до сезону. Ідея у тому, що збудвати шари, які можуть бути додані чи забрані для того, щоб збільшити чи зменшити простір та, таким чином, слугують в якості внутрішнього кліматконтролю. Ми використали той самий механізм у проекті Рот Еллен Берг.

Дім Рот Еллен Берг. Північний фасад викладений
спеціально виготовленими панелями із текстурою цегли,
які виконують роль ізоляції та у той самий час
повторюють лінії оригінального матеріалу, 
який вони вимушені приховувати

У випадку Рот Еллен Берг ви також маєте будинок всередині будинку. Однак будинок замість своєї співвіднесеності із садом демонструє співвіднесеність із існуючим домом.

Ян: Цей проект дав нам можливість дослідити тему розшарованого домашнього простору. Для нас це було цікавою вправою для вивчення способів проживання влітку та взимку.

Ми збудували скляний дім, схожий на зимовий сад, в межах периметру оригінального цегляного дому. Взимку розсувна скляна стіна є закритою (пічка гріє інтер‘єр) у той час як влітку простір є відкритим для того, аби створити невизначене середовище. Це є механізм, схожий до того, що був описаний раніше у проекті Берн Гайм Бойк, але більш динамічний.

Дім Рот Еллен Берг. Внутрішній простір

Рот Еллен Берг видається одним з тих проектів, які можуть існувати тільки за рахунок встановлення особливих відносин із клієнтами; проект, що дуже відповідає вашій ідеї будинку, але також дає неймовірно чіткий портрет двох ваших замовників. Як відбулась ця зустріч?

Ян: Цей будинок має автобіографічну конотацію, оскільки він є результатом самостійного будівництва. Він може бути прочитаним як щоденник проекту, який набув форму у відповідності до подій, до яких він був адаптований. Історія цього будинку почалась тоді, коли я одного дня підняв слухавку телефону і почув категоричне запитання, чи для мене щось не значить ім‘я Рене Гейверт? Так я вперше зустрівся із клієнтами, Рітом та Еллен. Це було також початком нової дружби. Піт дуже добре обізнаний у мистецтві та архітектурі, і саме у цій сфері народилась наша близькість. Підчас свого дзвінка він розпочав розмову із згадування Рене Гейверт, архітектора, якого ми обожнювали ще з тих часів як були студентами. У всякому разі, два молодих клієнта частково успадкували, а частково купили цей будинок, який був у надзвичайно поганому стані. Молода пара, тісний бюджет, поганий стан збереженості, і що ж робити?

Дім Рот Еллен Берг. Внутрішній простір

Мельден є типовим фламандським селом із цегляними будиночками. Ми не мали наміру що-небудь додавати. Тому коли ми хотіли знайти вирішення для екстер‘єру – покрити піднятий фасад – так само як і забезпечити ізоляцію, ми у той самий час не хотіли втратити пам‘ять про оригінальну цеглу. Тому ми вирішили поєднати два способи оформлення фасадів та накласти рисунок цегляної кладки на фасадні панелі. Коли дійшло до перебудови даху, інженер запропонував схему, у відповідності до якої нова дерев‘яна конструкція розташовувалась на 20-ти сантиметровій завтовшки бетонній балці. Оскільки нам не подобалась ідея демонстрування бетонної балки в екстер‘єрі, ми подумали про її прикривання дзеркалом з видимого боку. Використання дзеркала та панелей із цегляною текстурою – це всі зміни, які ми внесли в зовнішній вигляд будівлі. 
Для інтер‘єру, оскільки бюджет складав близько 70 тис. євро, ми шукали систему, яка була б сумісною із механізмами самостійного будівництва. Вся конструктивна система відповідає ідеї використання будівельних компонентів як елементів для зборки. Ми, по- суті мали просто вибрати щось на кшталт дитячого конструктора, за допомогою якого можна було б зібрати дім. Як наслідок, ми адоптували готову систему, що використовується для спорудження бетонної опалубки разом із іншою, а саме тією, що застосовується для будівництва парників. Ці дві системи ми адоптували для потреб контексту.

Виставка в музеї деСінгел в Антверпені та трьохтомна публікація ваших проектів позначають важливий момент у вашому розвитку. Це перший раз коли ви мали можливість викласти ваше бачення архітектури у комплексний та розлогий спосіб?

Ян: Так, це був важливий момент для нас, особливо тому, що до цього часу (який співпав із тим, що Казуйо Седжима запросила нас взяти участь у Венеціанському Бієнале) ми ще не мали жодної пропозиції виставити нашу творчість. Тому коли ми почали працювати над виставкою та книгами, ми повинні були думати про наші корені. Врешті ми знайшли відповідь у послідовності кімнат (та розділів) що розповідало про серію підходів , або методів, якщо завгодно, та допомогло нам уникнути певного заскорузлого образу нас як архітекторів. Це є те, що є визначальним для нашої роботи. За врахуванням всіх відмінностей, ми любимо шукати у ній щось спільне із тим, як Костянтин Бранкузі переосмислював та переставляв об`єкти та скульптуру у своєму ательє, щодня вводячи новий порядок, та фотографуючи це все на камеру, яку йому дав Мен Рей.  Ті методи, якими ми послуговуємось, не є завершеними та абсолютними. В нашій роботі ми намагаємось уникати враження «корпоративної ідентичності». Для нас, архітектура все ще має стосунок до повсякденного життя.   

Переклав Антон Коломєйцев

Domus magazine, 13 Jan 2012

http://www.domusweb.it/en/interview/with-little-or-nothing/