 |
Проекти забудови території колишнього Всесвітнього Торгового Центру в Нью-Йорку (2002 рік): 1. Пітер Айзенман, Чарльз Гуотмі, Стівен Холл, Річард Майєр 2. Норман Фостер 3. Foreign Office Architects 4. United Architects 5. NOX |
Більше ніж коли-небудь світ став полем битви за урбаністичну планувальну діяльність, і більше ніж коли-небудь відчувається нестача когерентного урбаністичного підходу. У світі, де колективні підходи замінюються індивідуалізмом, де політика виявляє невпевненість, а непередбачувана економіка заважає реалізації комунальних інвестицій, загальна планувальна діяльність стала діяльністю для ентузіастів, дрескодом для політиків і останнім пристанищем для затятих ідеалістів. Серед цих безсумнівних фактів урбанізм став небесами для протистояння та протекціонізму, питанням створення зон скоріше ніж можливостей. Будь-яка нова забудова сьогодні здається пов‘язаною із певним видом протекціонізму. У такі часи навіть Новий Урбанізм став анахронізмом. Мало хто з архітекторів далі хоче говорити про міста. У часи, коли культура об‘єктів підіймається, в якості чого архітектори хочуть бачити урбанізм?
Тим не менше, залишається багато запитань. Чим має бути місто у майбутньому? Як воно може пересилити тенденцій децентрації, які ми бачимо у Нью Джерсі та субурбаністичній зоні Нью-Йорку. Які функції має містити місто? Які інфраструктурні питання мають стояти на порядку денному? Криза урбанізму йде пліч-о-пліч із подібною ситуацією в архітектурі. Розуміння того, що з технічної сторони можна побудувати все що завгодно існує паралельно до усвідомлення того, що кожен тип архітектурного об‘єкта вже був зроблений колись раніше. Чи досягли ми межі архітектури?
У конкурсі на забудову ділянки Всесвітнього Торгового Центру багато архітекторів із різними баченням та з різних таборів, включно із моєю фірмою MVRDV, підійшли до вирішення проблеми із застосуванням подібної тематики: башти, які переплітаються, цілуються, розколюються та нависають і всі вони підіймають урбаністичне життя вверх. Вони передбачали зростаючу щільність, майбутнє планети, населеної більшим числом людей. Дизайнери, що займаються блобами та даними перемішались із раціоналістами та супер-модерністами майже у єдиній комунальній ініціативі. Ця уявна уніфікація ставить під питання традицію, згідно якої архітектори діють подібно до Гудіні – вічно невловимо та в неузгодженості із стабільністю певної позицією, звертаючись до поведінки, яка межує із відходом від дійсності та униканням відповідальності.
Економічні та політичні кризи знижують можливості експериментальної архітектури. Більше того, швидке розповсюдження ідей через міжнародні журнали, зростаючі можливості для співпраці із місцевими архітекторами десь-інде, швидкість технології та працевлаштування єдиного студентського ресурсу ведуть до зближення скоріше ніж до диференціації в межах архітектури. У прийдешню еру для архітектури має бути збережена класична, мистецьки-зорієнтована роль, у той час як оригінальність та автентичність все більше ставляться під питання.
У цей момент, коли урбанізм втратив свій шарм і архітектура наштовхується на свої межі, чому саме має присвятити себе нова генерація? Дослідження стало модним засобом реакції на невпевненість сьогоднішньої ситуації. Це є допоміжний крок, оскільки він є пов‘язаний із конструктивними пропозиціями. Дослідження може розкрити речі, що будуть на порядку денному в контексті проектування міст та ландшафтів майбутнього – нових програм, конфігурацій та архітектури, що може запропонувати вихід із нинішньої кризи. Сьогодні у світі домінують дешеві, банальні споруди, море, в якому архітектурний об‘єкт просто перестає існувати. Це робить роль архітектури двоякою. З одного боку, більш важливим стає інтер‘єр, з іншого ж боку, вперед висувається урбанізм. Час (темпоральність, гнучкість, змінність), масштаб та інфраструктура стають основними темами на порядку денному..
Чи це відкриває ширший шлях для архітекторів? Чи можуть архітектори братись за більші речі і таким чином знову бути ідеалістичними? Чи мають архітектори займати певні позиції, можливо навіть поза їх власною професійною сферою, замість того щоб бути лише критичними та цинічними? Я хотів би торкнутись кількох великомасштабних соціологічних та екологічних процесів, які будуть визначати архітектурну практику у наступні декади, і у сферу яких архітектори можуть втручатись.
ЗРОСТАННЯ
Зростання світового населення буде вести до величезної потреби у просторі, не лише для споруд, але також для ферм та територій, зарезервованих просто для природи. Як ми можемо відповісти на ці вимоги? Чи можемо ми це зробити за рахунок розсіювання, чи нам потрібно ущільнюватись? Чи можемо ми ущільнювати не лише наші міста, але також і наші зони індустріального виробництва? Та чи це може далі вести до нових синергій? Чи ми можемо зробити ущільнене життя більш привабливим для жителів субурбаністичної зони? Чи ми можемо створювати нові типології щільності?
МІГРАЦІЯ
У світі яскравої економічної диференціації міграція буде визначальним феноменом. Якби ми наявне сьогодні світове населення розподілили рівномірно по планеті, у США поселилось би в чотири рази більше людей ніж там живе зараз. Населення Голландії потроїлось би. Чверть мігрантів були би вихідцями з Індії. Це може запропонувати нові види урбанізму та архітектури, запропонувати структури, що включають поперемінно житло та офіси. Гнучкість при цьому буде вкрай важливою. Знов може з‘явитись нейтральний план. Нам потрібно буде винайти більш легкий підхід до урбанізму, який дозволяє нам легко змінювати великі частини нашого середовища, перетворюючи міста назад на агрокультурні чи природні території.
МОБІЛЬНІСТЬ
Для того, щоб прийняти ці зміни, нам слід викувати міцні зв‘язки між архітектурою та інфраструктурою. Транспортні розв‘язки та розумні функціональні комбінації прискорять хід глобальних трансформацій.
СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ
У світі, де кордони переглядаються, регіони або урбаністичні кластери стануть більш важливими. Змагання між регіонами ведуть до більшої спеціалізації, яка, в свою чергу, приведе до економічної концентрації та акумуляції знання. Спеціалізація сприяє торгівлі та призводить до взаємозалежності між кластерами, створюючи більш стабільний світ загалом. Спеціалізація міст буде прямувати до нових функцій та нової архітектури та вплине на композицію тих міст, що долучаються до цього світового процесу.
КЛІМАТ
Зміни клімату створюватимуть нові ландшафти. Певні зони будуть більш сухими, інші більш вологими. Архітектурі потрібно буде прилаштовуватись до цих нових умов.
Архітектура має знову бути у центрі суспільних дебатів про простір. Простір може бути засобом для задоволення політичних, економічних та суспільних вимог та для реалізації відповідних рішень. Архітектура може забезпечити перспективу. Методи для цього можуть бути дуже різноманітними та багатими та можуть коливатись від створення просто гарних об‘єктів , які вгамовують буденне життя до апокаліптичних пропозицій, які вимагають реакції. Більше ніж у минулому, архітектура має потенціал займати широкий спектр комунікативних можливостей та використовувати різноманітні засоби, медіа та масштаби. Це можуть бути як глобальні просторові дослідження та візуалізації (як у нашому дослідження міграційного міста), так і особливі дослідження, що критикують поточні тенденції та висувають альтернативи (як у нашому проекті Pig City), а також створення ікон, що комунікують із широкою аудиторією поза архітектурою (як у нашому Голландському Павільйоні). Це можуть також бути поглиблені дослідження інструментів комунікації, як це було із нашими Functionmixer та Regionmaker – програмним забезпеченням, яке дозволяє вам вводити певні параметри для оптимізації даної функціональної чи урбаністичної ситуації.
Архітектура може бути інструментом для комунікації. Їй, таким чином, потрібно розробити мову, що дозволять їй говорити із іншими професійними сферами та переконувати клієнтів, яких інакше важко було б зацікавити.
Критика повинна також мати сильнішу роль. Нам слід зважувати засоби та цілі. Якщо так звана тиха або мінімалістська архітектура в Швейцарії посилює тенденції замкнутості людей у регіоні, для прикладу, то чи це справді є для Швейцарії хорошою стратегією? По мірі того як вплив полемічної архітектури у Нідерландах спадає із наявним політичним кліматом, чи не стає вона контр-продуктивною?
Сьогодні архітектура рухається в напрямку розробки «засобів», які можуть скомбінувати великомасштабні проблеми із індивідуалізованими вихідними даними, а аналізи із пропозиціями. Архітектура у майбутньому буде орієнтованою на споживача та такою, що діє як знизу, так і зверху. Вона буде розглядатись в якості інструменту сукупного бачення, в якості посланця урбаністичних транзакцій та комунікатора для ширших процесів. Можливо, тоді архітектура могла б подолати уявлення Ульріха Бека про те, що «Індивідуалізм, різнорідність та скептицизм є вкоріненими у Західній культурі». Можливо тоді ми можемо стати більш активними, ствердними та, в кінцевому рахунку, продуктивними у формуванні майбутнього міста.
Winy Maas, Toward an Urbanistic Architecture;
The State of Architecture at the Beginning of the 21st Century
Edited by Bernard Tschumi + Irene Cheng
The Monacelli Press, Columbia Books of Architecture, 2003
переклав Антон Коломєйцев
Немає коментарів:
Дописати коментар