П‘єр Вітторіо Аурелі: Як самовидалитись (2013)

Я пропоную вправу: накреслити некомпозиційну архітектуру. Необхідно просто слідувати поданим далі інструкціям. 

Виберіть просту геометричну форму (квадрат, прямокутник і т.д.), а потім розробіть її подальшу артикуляцію, послуговуючись логікою первинної форми. Результатом вправи має стати будівля, а організація планів та перетинів має бути наслідком першого вашого кроку. В додаток, просторова організація запропонованої будівлі має також в аспектах усіх своїх складових частин відповідати логіці первинної форми, розвиваючи її лише засобами пропорцій, симетрії та внутрішніх відношень.  Пропозиція має бути накресленою в плані та в аксонометрії. Креслення слід подати у вигляді ліній, аби зберегти власну анонімність.

Більш ніж два століття тому архітектурний проект втратив чіткість, пов‘язану із чистими літургіями та програмами. Саме тому композиція набула в межах творення архітектури такої ваги, яку вона має сьогодні. Більше ніж будь-яка інша техніка, композиція є способом поєднання функцій та програм, що не є чіткими та стабільними. Якщо ж композиція наголошує на формальній автономії, то вона робить форму позбавленою будь-якого значимого зв‘язку із функціями та тим, що ця форма власне покликана в собі містити.  І все ж із «невинним» бажанням «доброї форми», композиція є підсвідомим способом легітимації поганої віри у функціональне наповнення, якому вона мала би гарантувати раціональну форму вираження.

В історії живопису ХХ-го століття були спроби піти за межі композиції як «ідеології» балансу. Мистецтвознавець Ів Ален Бої говорив про «складне завдання самовидалення», посилаючись при цьому на такі твори як Чорний Квадрат Малевича, прошиті картини Барнетта Ньюмана та смуговий живопис Френка Стелли. В межах традиції архітектури ми можемо згадати старокитайську архітектуру, де будівлі та міста виникали із поділу первісної простої форми (квадрата чи прямокутника), а не із примноження та додавання. Як тільки форма була визначена, всі її подальші артикуляції можна було логічно простежити аж до найпершого кроку.

Некомпозиційна архітектура є у певному смислі парадоксальною: з одного боку, вона є явним результатом чіткого рішення, а з іншого боку, її непохитна логіка видаляє своїх власних «авторів».

Некомпозиційна архітектура  є нефункціональною архітектурою, архітектурою без наративу. Це така архітектура, щодо якої не може бути жодних виправдань.

Графічні вправи можна висилати на адресу palestradiarchitettura@gmail.com

Переклав Антон Коломєйцев

http://www.abitare.it/en/architecture-training-ground/pier-vittorio-aureli-how-to-erase-oneself-an-exercise-in-non-compositional-architecture/