Ентоні Відлер: Все-таки, що таке діаграма? (2006)

Що є діаграма?

Що ж, визначення словника пропонує достатньо широкий діапазон можливих значень. Англійський оксфордський словник прослідковує це слово зі старо-французької мови, а саме слова «diagramme», що, в свою чергу, походить від грецького «diagramma», від «dia», («через», «крізь»), та «graphein», щось написане, як буква у абетці. Що переносить діаграму від просто чогось «позначеного лініями», через геометричну фігуру, до написаного списку, реєстру, гамми чи тональності в музиці. Більш точно, і у відповідності до ліній її геометрії, діаграма може бути «фігурою, складеною з ліній», «ілюстративною фігурою», «набором ліній, позначень чи слідів». Але важливою є функція цих слідів: діаграма слугує чомусь іншому. Вона ілюструє визначення, допомагає у доведенні пропозиції, вона репрезентує хід чи результати будь-якої дії чи процесу.

Ентоні Відлер: Постмодернізм чи posthistoire? (2008)

Епілог до книги Ентоні Відлера «Історії найближчого теперішнього»

Сьогодні в межах мистецтва немає жодного внутрішнього розвитку! Закінчено з історією мистецтва, що базується на логіці значення, та навіть із послідовністю безглуздостей. Процес розвитку завершився, і те що тільки прийде, існує уже зараз: заплутаний синкретизм всіх стилів та можливостей – постісторія».

Арнольд Гелен, Zeit-Bilder, 1961

Роберт Сомол та Сара Вайтінг: Замітки щодо ефекту Допплера та інших настроїв сучасності (2002)

«Скільки би я не переконував себе у тому, що вірогідність повторення є значно вищою, ніж ми гадаємо, -- оскільки ми всі рухаємось один за одним по одним і тим самим дорогам, які зумовлені нашим спільним походженням і спільними надіями, -- мій розум ніяк не може змиритись із примарами вже колись баченого, які переслідують мене все частіше і частіше. Варто мені приєдатись до компанії, як мені починає видаватись, що я вже чув подібні думки, сказані тими самими людьми колись раніше, -- чи іншими людьми, але у тих самих словах та з тими самими жестами… Можливо, що у цій загадковій ілюзії подвоєння дає про себе знати неясне передчуття кінця, крок в порожнечу, свого роду вихід з ладу, який, -- як у випадку грамофона, багаторазово повторюю чого одну і ту саму фразу, -- відбувається не через полом самої машини, а через неусувний дефект в її програмі».

W.G.Sebald

«Кільця Сатурна»

Пітер Айзенман: аналіз Casa del Fascio (1963)

Сутністю формальніх систем, використаних в CASA DEL FASCIO є прояв узгодженості між центричним планом та лінійною ділянкою. Центрична форма є застосованою у відповідності до певних функцій, що їх вимагає програма: забеспечення ряду офісних приміщень, прилягаючих до центрального подвір‘я. В її родовому стані, ця форма буде вимагати однакових входів з усіх чотирьох сторін.

Аврора Фернандес Пер: Гібрид проти соціального конденсатора (2008) (№3 із циклу статей присвячених гібридним будівлям)

 

У пошуках моделей, здатних економити ресурси, гібридні будівлі, особливо ті, що вміщують житло, є тими зразками, котрі містять ген розвитку змішаного використання в собі. Цей ген необхідний для того, щоб пристосуватися до вимог часу. Тим не менше, цей стан змішувння робить їх помилково схожими на іншу авангардну модель, модель, котра на перший погляд, може сприйматись як їхній попередник, однак, насправді вона є повною протилежністю. Ми маємо на увазі соціальний конденсатор.

ЩО ТАКЕ СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА? (№1 Вступ до Серії Статей про Сучасне Мистецтво. 1946. Музей Сучасного Мистецтва. Нью Йорк

 Від авт.: Видана у 1946 році, ця стаття відкриваєосновні принципи Модернізму або Міжнародного Стилю, як його називали в Сполучених Штатах починаючи з 1932 року, після першої виставки International Style у Музеї Сучасного Мистецтва в Нью Йорку за кураторства Філіпа Джонсона та Генрі Рассела Гічкока. До початку п’ятдесятих роківмоМодернізм був архітектурою нового/хорошого суспільства, а в Північній Америці – хорошого життя.  Сьогодні, у даній статті, під словом «сучасне» (яке часто зустрічається у тексті) потрібно розуміти «модерністичне». 

Наші будівлі відрізняються від будівель минулого тому, що ми живемо в іншому світі

Протягом минулого століття наше середовище значно трансформувалось, великою мірою завдяки науці. Наука не лише змінила наше розуміння комфорту та зручності, а навіть часу й простору і відносин людини до іншої людини, та людини до громади.

Пітер Айзенман: Супроти спектаклю (2010)

«Спектакль є сонцем, яке ніколи не сідає в імперії пасивності»

Гі Дебор

Сьогодні у всіх культурних сферах збентежене споглядання поверхні замінило причитування глибини. Це спонукається медіа, яке інсценує вияв реальності в якості спектаклю. Ця видовищність пов‘язана із сучасним напливом інформації, який вимагає постійної репродукції нових образів для споживання. Образи, що вишукуються медіа починають циркулювати миттєво, віртуально та без перешкод. Медійний пошук фантастичних образів, так само як наявна установка на архітектуру «ефекту Більбао», увіковічнюють всезростаючу потребу у видовищному, що проявляється у все більш манерних формах новизни.

Хав’єр Мосас: Це Гібрид (2008) (№2 із циклу статей присвячених гібридним будівлям)

Річард Сеннетт пиcав, що космополіт це той, хто комфортно рухається в умовах різноманітності, той, хто відчуває себе як  удома в ситуаціях, які не пов'язані або паралельні з тими, котрі знайомі йому. Так само, як гібридні будівлі. Це космополітні будівлі, розташовані у фрагментарних формах, котрі не надто відповідають одна одній, в об’ємах на основі залишків попередніх змішаних типологій. Вони створюють нову сутність з об'єднаною особистістю. Нижче визначені характеристики особистості гібридів. Вони є абсолютними принципами, які згруповані за темами, які вказують на категорію та визначення, так що їхні риси є максимально помітними.

Елейн Чен "Манфредо Тафурі: У пошуках критики архітектурної ідеології" (2010)

На основі аналізу та критики минулих архітектурних ідеологій, Тафурі демонструє їх розвиток, вказуючи на те, що є потрібним у кризу сучасності. Це несумісність чи провал ідеологій породжує нові ідеології.

Тафурі бачить модернізм в якості єдиного руху розвитку, авангардна утопія якого є в ідеалізації ним капіталізму; архітектурно, ідеалізація капіталізму є трансформованою у раціональність автономної форми і стає архітектурною ідеологією.

(раціоналізація = соціальна дія, яка стає визначеною ефективністю та калькуляцією)

Мартін Мусятовіч: Гібридна сила і мистецтво змішування (2008) (№1 із циклу статей присвячених гібридним будівлям)

Велика кількість нових проектів, особливо концептуальних, поєднують різноманітні функції в одній будівлі. Концентрація різних видів діяльності в єдину структуру має здатність  викривляти і деформувати  чисті типології споруд. Нинішній ажіотаж навколо будівель високої щільності  частково був спровокований економічним зростанням, астрономічним підвищенням вартості землі і зростанням нових економічних зон, зокрема в Китаї, за останні 20 років. Зростаюча тенденція серед архітекторів у вирішенні цієї проблеми сприяла відродженню гібридних будівель,  рівень концентрації та гібридизації все частіше розуміється як спосіб активізації як будівлі та її окремих програм, так  і оточуючої міської тканини.