Аврора Фернандес Пер: Гібрид проти соціального конденсатора (2008) (№3 із циклу статей присвячених гібридним будівлям)

 

У пошуках моделей, здатних економити ресурси, гібридні будівлі, особливо ті, що вміщують житло, є тими зразками, котрі містять ген розвитку змішаного використання в собі. Цей ген необхідний для того, щоб пристосуватися до вимог часу. Тим не менше, цей стан змішувння робить їх помилково схожими на іншу авангардну модель, модель, котра на перший погляд, може сприйматись як їхній попередник, однак, насправді вона є повною протилежністю. Ми маємо на увазі соціальний конденсатор.

 У першому дослідженні гібридів, Джозеф Фентон заявляє, що вони виникли приблизно в першій чверті ХХ століття, з метою активізації американських міст і оптимального використання землі. В цей же час конструктивістський рух призвів до виникнення соціального конденсатора. Він був описаний Мойсеєм Гінзбургом, як будівля призначена для перетворення відносин між громадянами в трьох областях соціалістичної держави: колективних житлових будинків , клубів і підприємств. Обидві моделі є плодом епохи авангарду, коли історичні події створили умови «чистого аркуша» для багатьох нових підходів. Конденсатор був розроблений в нещодавно створеному Радянському Союзі, де земля була у повній доступності і була термінова потреба в житлі. Це була можливість для експериментів, якою конструктивістські архітектори ОСА (Об’єднання Сучасних Архітекторів) скористалися повною мірою. У конкурсі на нові житлові утворення, котрий у 1927 році організував журнал цієї групи, «Современная Архитектура», в проектах з'явилися двоповерхові і триповерхові помешкання, внутрішні вулиці та вхідні галереї. Гінзбург розробив деякі з цих пропозицій, викристалізувавши мінімальну житлову одиницю (27-30 м2), що складала великі житлові утворення, котрі назвали будинками-комунами. Вони мали служити  будинками для пролетарських мас і  були спрямовані впливати на соціальну поведінку своїх мешканців. Більшість типів діяльності, які раніше були частиною приватного життя, перейшли в загальні кухні, їдальні, пральні та дитячі садки.

будинок-комуна  Наркомфіну, М. Гінзбург, 1930  

 Вперше в проекті людські потоки розглядались як можливість для проведення заходів та соціалізації. Колективізація більшості домашніх функцій заохочувала жінок до участі у суспільному житті, за рахунок чого, серед інших побічних ефектів, вони змушені були терпіти взаємний нагляд і посилення контролю. Зменшення приватності стало ефективним засобом для того, щоб позбутися буржуазного способу життя.

плани житлових комірок будинку-комуни, перспективний переріз

Соціальний конденсатор був продуктом держави, в той час як гібрид - це потомство капіталістичної системи. Це комерційний результат, сума приватних інтересів з різницею визначальних міських чинників. Рентабельність і бажання максимальної вигоди стали його батьками, а  американське місто було його дитячим садком. В той час як конденсатор був маніфестом ідеології, історія гібриду була записана у бухгалтерських книгах. З одного боку, молода Радянська держава кишіла експериментами. З іншого боку, ціни на землю стимулювали ініціативи інвесторів. Європа проігнорувала розвиток американського міста, де ідеологія не була частиною програми.

Конденсатор є результатом функціонального мислення, котре було основним принципом конструктивістського методу: "метод, що вказує визначений шлях і пропонує рішення проблем архітектора з урахуванням всіх умов, з якими він стикається". Гібрид також є результатом функціонального мислення, але в масштабах, де потоки користувачів є настільки ж важливим, як і економічний потік. В той час як конденсатор зосереджує весь свій перетворювальний потенціал на членів закритої спільноти, - мешканців комунальних квартир, членів клубу, робітників - гібриди відкрились місту і сприяли непередбачуваним контактам , активізували землекористування, ущільнення зв'язків та залишили місце для невизначеності, на відміну від контролю, запровадженому в конденсаторі. Що стосується зв’язків, то в гібридах вони створюються за межами приватного, тоді як в конденсаторі вони проникають у приватну сферу аж до дверей спальні.

Так чому ж в даний час існує це непорозуміння між гібридмм і конденсатором? Гібриди характеризуються змішуванням функцій в одному проекті. Він об'єднує різні програми, які також мають різних девелоперів, різні управління і, очевидно, різних користувачів. Це говорить про те, що гібрид може бути настільки ж різноманітним, як і місто з позицій користувачів, часу використання і програми.

З іншого боку, конденсатори, що розвинулись до 1980-х років завдяки впливу, який мали конструктивісти на Ле Корбюзье і його послідовників, були в основному будівлі з мінімалізованим житлом, де, в силу економічних та ідеологічних міркувань, ряд функцій приватного життя були виділені і перетворені в громадські функції. Машинний вигляд житла сприяв поділу функцій на виробничі процеси. Подібно до того, як виробничі процеси стають дешевшими, а простір максимізується, систематизація і стиснення житлових функцій призводить до економії коштів для інвестора, в даному випадку держави.

житлова одиниця Ле Корбюзьє, Марсель, 1952

 Програмні особливості цих прототипів, здатних вмістити більше 1000 чоловік, поширюються в плані і розрізі з різноманітністю невеликого міста. Ті ж функції, які можна знайти в гібридах можна знайти тут, особливо в житлових одиницях Корбюзьє і їх наступниках, де навіть офіси та підприємства були включені в, так звану, внутрішню вулицю. Тим не менше, різниця полягає в тому, що кожна з функції задумана не для того, щоб інтенсифікувати життя в місті, і не для залучення потоку зовнішніх користувачів чи сприянню змішуванню і невизначеності, а для забезпечення самодостатності, «завершеності» будинку, що може ізолювати себе від звичайного міста. Це означає, що наявність різних допоміжних функцій на планах і в перерізі не робить житлового будинку гібридом. У тому ж ключі, будівлі, які включають різноманітні додаткові громадські функції не будуть гібридами, а, скоріше, сучасною версією соціального конденсатора, на зразок клубу. Гібридизація стосується не тільки програми, але й ініціативи, інвестицій та управління ними.

Під час свєї подорожі по історії Нью-Йорку, Рем Кулхас, палкий послідовник конструктивістів, зупиняється перед Downtown Athletic Club і описує його як будівлю, в якій вперше перетворююча потужність соціального конденсатора отримала успіх. Він не відноситься жодного типу до комунального  житла, а, скоріше, до типології робітничого клубу. Програма висотної будівлі присвячена відпочинку і фізичної підготовки, куди самотні чоловіки з бізнес-районів ходили, щоб «вийти на нові рівні зрілості перетворюючи себе на нові сутності», здавалася йому кульмінацією експериментів Леонідова в 1920-их, що відрізняється від них тим, що Downtown Athletic Club не потребував затвердження Сталіна і, отже, міг бути збудованим. Симптоматичним є те, що він зупиняється на цій будівлі, і порівнює її з конденсатором, тому що, якщо ми звернемо увагу на Фентона, то це будинок являє собою гібрид, оскільки він складається з спортивного клубу на нижніх поверхах, готелю на верхніх поверхах і ресторану посередині, для користувачів обох програм. Тим не менш, той факт, що одна реальність може породити такі різні аналізи, є симптомом потенціалу цих перших гібридів і що сегрегація функцій згідно Афінської хартії штовхнула його невідомість на десятиліття (див. http://arch-vydav.blogspot.com/2011/01/1.html). 

Американський гібрид був смертельно поранений після Другої Світової війни. Його сучасник, конденсатор, здався  набагато раніше, не тільки в трактуванні його як клубу, на думку сталіністів занадто елітарного, але й у житловій версії. Будинки-комуни були відхилені своїми власними мешканцями, які прагнули більше приватності.

Тим не менше, ці два бачення світу, представлені в антагоністичних моделях, плід ідеології, як антипод плоду грошей, продовжують реінкарнацію з перемінною інтенсивністю аж до сучасності. Протягом останніх 80 років, конденсатори зазнали кілька поразок, більшість з них через прагнення програми до замкнення життя своїх користувачів. Тим часом, гібриди мали час для мутації в гібридний квартал для залучення інвестицій і полегшення управління, такі як Barbican або Ihme Zentrum.

гібридний комплекс Barbican, Лондон, 1982 

 Протягом останніх 10 років баланс успішних моделей свідчить на користь гібридів. Після теоретичного відновлення у 1980-х роках, серед інших у прикладах в робіт Стівена Холла і Ábalos & Herreros, він знову з'явився на початку двадцять першого століття і знову рятівником для американських міст, як, наприклад, проект Museum Plaza. Позбавлений ідеології і наділений значною універсальністю, гібрид також знайшов своє місце в Європі, не кажучи вже про Азію, де змішання функцій було притаманне розвитку міст.

Гібрид, можливо, вичерпав потужність свого антагоніста по відношенню до моделі людської поведінки, хоча і не так, як планували російські ідеалісти. Він також додав свою природну здатність активувати місто. Його енергія та потенціал робить його ефективним під час кризи, хоча у нього є своя ахіллесова п'ята - фінансування. Він не є дисциплінарним прототипом, а концентрацією інтересів. Він не базується на традиціях, а на майбутньому. Його виживання залежить від консенсусу.

Fernandez A. P. Hybrid versus Social Condenser, Hybrids III: Residential Mixed-Use Buildings, a+ t architecture publishers, 2008 - 272 p. 

переклав Роман Попадюк