Проектування завдання. Жан-Філіп Вассал в розмові з Філіпом Освальтом

Гранд Парк, повоєнний соціальний житловий комплекс з трьох будівель що підлягав демонтажу. Натомість архітекторами було запропоновано зберегти наявну структуру та розширити її. Вартість перетворення згрубша становила половину вартості зведення нових таких житлових будинків. 

Філіп Освальт: Яка роль архітектора в суспільстві?

Жан-Філіп Вассал: Нашим завданням є створення простору. Для цього ми повинні зрозуміти ситуацію та адаптуватись до наявного контексту. Мова йде про перетворення. Ми намагаємось працювати в найбільш простий та зрозумілий спосіб - розуміти, чути та шукати потрібне в даній ситуації. Наша робота пов’язана з культурою, мистецтвом, політикою та соціологією - тобто це про дослідження. Також, це про перебування в теперішньому часі. В такий спосіб ми хочемо розвивати нашу архітектуру, це пряма протилежність до підходу табула раса. Французькою ми кажемо “situation capable” (спроможна ситуація), тобто завдання знаходити можливості, які пропонує нам конкретна ситуація.

Рем Колгас: архітектура сільської місцевості (2014)

Впродовж останніх 10 років я збирав документи та досвіди про раніше недооцінену тему – про сільську місцевість. Я часто подрожував до швейцарського села у долині Енгадін, і впродовж років мав змогу активно спостерігати за численними змінами. Спочатку ми не думали про те, щоб шукати у цих змінах патерн, проте у підсумку патерн став неминуче помітним. 

П’єр Беланже: Розповзання, стратегія? Від динаміки закритих систем до екології відкритих систем (2009)

Ландшафтний архітектор П’єр Беланже робить огляд історії системного мислення в науці про середовище та концепції сталого міста зокрема. Він стверджує, що розповзання неминуче і ми мусимо дивитися за межі параметрів поточного дискурсу, щоб віднайти майбутнє міста.

Камерон Сінклер: Передмова до книги Архітектурний активізм (2016)

Камерон Сінклер (Cameron Sinclair) - співзасновник Architecture for Humanity, благодійної організацї яка розробляє архітектурні пропозиції для рішення гуманітарної кризи, а також збирає дизайнерів та будівельників для рішення проблем спільнот, що потребують допомоги. Він засновник та головний проектувальник Small Works.

Ви знаєте, це життя яке праве, та архітектор який не правий.(Vous savez, c’est la vie qui a raison, I’architectecte qui a tort). Le Corbusier

Час архітекторам вести

Ми не формотворці, ми вирішуємо проблеми. В той час, коли хтось може критикувати форму, конструкцію та матеріали, для нас набагато важливіше розуміння, яким чином будівля відповідає викликам контексту, та який ефект має на спільноту. Зі стрімким розвитком технологій та матеріалів, ми можемо будувати навіть такі будівлі, які сягають неба. Однак, тільки тому, що ми можемо цього досягти, не робить нашу архітектуру кращою. Порівнюючи масштаби зусиль, ми були спрямовані у напрямок pop-tart дизайну, де якісний простір бере верх над кількісним дизайном. Це не дебати про філософію, це розмова про проектний менеджмент. Коли ми ведемо процес, ми здатні передбачити наслідки.

Нікола Руссі: Конструюючи контест. Коли архітектура стає фоном (2012)

Пояснюючи свій проект для Сан Пауло в 1930-х, Ле Корбюзьє сказав: “немає нічого елегантнішого, за чисту лінію віадуків в географічно різноманітному ландшафті.” То ж яким чином змінилося відношення між фігурою та фоном з того часу?

Леббеус Вудс: АРХІТЕКТУРА та ОПІР (2009)

Відповідно ні до чого конкретного — хоча, якщо це не загальний дух згоди, що переважає у сфері архітектури сьогодні — я подумав про архітектуру опору. Хоча багато людей вважає, ніби моя робота в архітектурі була нічим іншим, як формою опору, особисто я так ніколи не вважав. Щоб стверджувати, що ти чомусь опираєшся, потрібно присвятити час та зусилля, і описати, чому саме опираєшся, для того, щоб твій опір мав сенс. Надто багато енергії спрямовано не в ту сторону. Як наслідок виявляється, що ти посилюєш те, чому опираєшся.

Baukuh: Замітки про контекстуальну архітектуру (2012)

I. Контекст можна визначити, використавши Віттгенштейнівску дефініцію “світу” в його Логіко-філософському Трактаті: контекст - це “все, що відбувається”.

II. Контексти є частинами глобального контексту. Вони є зрозумілими лише у цьому відношенні.

III. Архітектура є фізичною трансформацією контекстів. Трансформація контекстів є продуктом свідомих рішень.

Кроуфорд Стенлі Голлінг та Майкл Голдберг: Екологія і планування (1971)

Запропонувати екологічний погляд на міські системи аудиторії урбаністів-планувальників є ризикованою справою. Однак, можливості співпраці переважають ризики. Екологам та планувальникам є багато чого повчитися один в одного.

З часів виникнення екології в 1920-х її фокус змістився від описової фази до розуміння протікання складних екологічних процесів та роботи екологічних систем. Для розробки ефективних способів застосування екологічних принципів на практиці було зроблено зовсім небагато. Однак, за останні кілька років відбувся відчутний зсув в сторону зацікавлення прикладною наукою, але перші спроби екологів в цьому напрямку були незграбними та наївними. З іншого боку, основною роллю планувальників було застосування, формулювання законодавчої бази та її втілення. Екологи можуть сильно виграти від вливання прагматичного реалізму, що походить від необхідності, властивої планувальній професії. Можливо, урбаністи, в свою чергу, теж можуть отримати від екологічної теорії нове розуміння міських систем.

Крістіна Діаз Морено та Ефрен Гарсія Грінда: Третя Природа. Інкубатори громадського простору

Amid Cero9,4S: Sun, Sea, Sex, Bruges Belgium, 2002

Ніколи до цього місто не отримувало стільки уваги не лише від антропологів, архітекторів та соціологів, але і від політиків та економістів, ставши важливим пунктом в їхньому полі зору. Сучасні процеси міського розвитку зазвичай визначають як основний продукт суспільства пізнього капіталізму, його циклів та логіки, які з ним ідентифікують. Однак, сучасні обговорення міських елементів зображують ці елементи як загальні, універсальні та всеохоплюючі умови, в яких ми живемо, і в які ми як архітектори можемо втручатися не інакше, як в об’єкт проекту чи дискусії. Будь-який підхід до міського феномену керується аналізом, критикою і захопленням, яке вони породжують, а не створенням альтернативних моделей. Таким чином, являються міста лише сценарієм для нашої діяльності чи ми можемо розглядати їх як частину спектру наших дій?

Джон Макморроу: Нотатки про адаптивне (пере)пристосування програми (2010)

- Перехід від античності (світу форми) до програми (локального фрагменту соціальної моделі) передбачає коливання в психологічній орієнтації архітектора, надто радикальне, щоб викликати довіру. – Джон Самерсон, «Задача для теорії сучасної архітектури» (1957)

Ви починаєте з програми. Це перше, що вам видають перед початком проектування в архітектурній школі, і це те, чого ви очікуєте від клієнта під час практики. Програма дає дозвіл діяти, реалізовувати та організовувати. Всі наступні визначення містять в собі посередництво програми, від телевізійної чи радіо програми, до програми як серії соціальних послуг чи зашифрованої інструкції, що заставляє працювати машину. В архітектурі програма – це завдання на проектування [бріф (brief)], призначення того, що треба спроектувати, зведення таблиць кількісних показників, що складають проект, описова ємність яких коливається від небагатослівного «збудуйте мені будинок» до розширених багатотомних специфікацій складних установ.

Аманда Різер, Лоуренс та Ешлі Шафер: Пере/програмування (2006)

Програма – це опис просторових вимірів, просторових відношень та інших фізичних умов, необхідних для зручного протікання процесів специфічних функцій.» - Джон Саммерсон, «Задача для Теорії Сучасної Архітектури», 1957

«Сучасне розуміння програми… може не привілеювати архітектуру в звичному її сенсі.» - Ентоні Відлер, «Про Теорію Архітектурної Програми», 2003

Всього дванадцять місяців після того як ми вирішили присвятити випуск PRAXIS найбільш глобальній архітектурній темі, ми все ще запитуємо себе: що ж таке програма? Те, що почалося з невинного питання про статус програми сьогодні, всього лише тридцять років після того, як її вперше оживили з модерністської функціоналістичної доктрини, стало авантюрою на лабіринтоподібній, підступній території.

Рем Кулгас: у пошуку автентичності міста (2005)

Нові реальності. Культурні, економічні та соціальні умови нового покоління африканських міст – ілюстровані поселенням Александра біля Йоханнесбургу – приймають виклик теоретичних та технічних навиків професійних архітекторів та урбаністів, задіяних у переформуванні майбутнього.

Ми живемо в час руйнування міфологічності архітектора, яке стає все більш активним. Це хвилююча і в той же час дуже складна ситуація. За визначенням, архітектор – це той, хто ініціює зміни. З того часу, як я відкрив для себе цю професію, мене шокує те, що немає жодних напрацьованих стратегій чи вмінь, які б дозволили лише бачити, лише поспостерігати, утримуючись від будь-якої діяльності. Архітектура ніколи не могла бути пасивною, - і у нашій професії з’являється сильна нетерпимість, коли ми не знаходимо ніяких відповідей, і ще гірше - коли ми цих відповідей не виголошуємо.

Рем Кулгас: Що ж сталося з урбанізмом? 1994

Це століття стало програшною битвою проти категорії кількості.

Незважаючи на ранні обіцянки та притаманну йому хоробрість, урбанізм виявився нездатним винаходити та діяти в масштабах, яких потребувала його апокаліптична демографія. За 20 років населення Лагосу виросло з рівня 2 до рівня 7, 12, 15 мільйонів; Стамбул подвоїв населення з 6 до 12 мільйонів. Китай готується до ще більш приголомшливого зростання міст.

Як пояснити парадокс, що урбанізм як професія зник саме в той момент, коли, після десятиліть постійного прискорення, урбанізація вийшла на шлях встановлення остаточного глобального «тріумфу» міських умов?

Стен Аллен: Від об’єкту до поля. 1997

Термін «польові умови» є одночасно підтвердженням контекстуального призначення архітектури та пропозицією до виконання цих зобов’язань¹. Польові умови – це перехід від одного до багатьох: від індивідів до колективів, від об’єктів до полів. Сам термін заключає в собі подвійне значення. Архітектори працюють не лише в офісі чи студії (лабораторії), але і в полі: на ділянці, в контакті з архітектурною матерією. «Польове дослідження»,  «польовий офіс», «перевірити на місці», всі ці вирази включають в себе прийняття реальності як вона є, у всій своїй хаотичності та непередбачуваності. Вона відкриває архітектуру матеріальній імпровізації на місці. Польові умови перетворюють обмеження на можливості та відходять від модерністської етики та естетики трансгресії. Працюючи з ділянкою, а не проти неї, реєструючи складність даного, створюється щось нове.

Крістофер Александр: Місто не є деревом (1965)

***

Дерево із мого заголовку не є зеленим деревом з листям. Це назва абстрактної структури. Я протиставляю його іншій, більш складній абстрактній структурі, яку називають напіврешіткою.  Місто – це напіврешітка, а не дерево. Для того, щоб співставити ці абстрактні структури з природою міста, спершу я мушу встановити просту відмінність.

П‘єр Вітторіо Аурелі: Як самовидалитись (2013)

Я пропоную вправу: накреслити некомпозиційну архітектуру. Необхідно просто слідувати поданим далі інструкціям. 

Виберіть просту геометричну форму (квадрат, прямокутник і т.д.), а потім розробіть її подальшу артикуляцію, послуговуючись логікою первинної форми. Результатом вправи має стати будівля, а організація планів та перетинів має бути наслідком першого вашого кроку. В додаток, просторова організація запропонованої будівлі має також в аспектах усіх своїх складових частин відповідати логіці первинної форми, розвиваючи її лише засобами пропорцій, симетрії та внутрішніх відношень.  Пропозиція має бути накресленою в плані та в аксонометрії. Креслення слід подати у вигляді ліній, аби зберегти власну анонімність.

Том Шопер: Присутність порожнечі (2012)

У новій житловій будівлі в швейцарському місті Цуг архітектор Валеріо Ольджаті залишає позаду смисл архітектурного знаку. Він конфронтує споглядача коливанням між архітектурною архаїкою та феноменом порожнечі.  

Нещодавно у місті Цуг було завершено нову житлову будівлю. У гетерогенному та близькому до центру передмісті управління залізниці віддало свої території під забудову міській владі. Архітектор Валеріо Ольджаті, який  має 54 роки, працює  у місті Флімс та викладає у Мендрізіо, запроектував тут довгу шестиповерхову призму, в якій вдалось розмістити 78 квартир. Будинок членують сім сходових кліток. На кожному поверсі кожної зі сходових кліток розміщуються по дві квартири. Всі квартири виходять як на захід так і на схід. При цьому на схід виходять «приватні» житлові простори, а на захід – «громадські». На основі цього опису, однак, не можливо припустити, що у цій будівлі є щось надзвичайне.

Анн Лакатон та Жан-Філіпп Вассал: Площа Леона Окока (1996)

Площа Леона Окока, Бордо, Франція

Проект площі Леона Окока мав стати складовою частиною заходів із «прикрашання» ряду  міських площ, задуманого муніципалітетом Бордо у 1996-му році. Площа є трикутною в плані та обмеженою по периметру деревами. Вона містить лавки та простір для гри в петанк. Загалом це є площа сільського характеру. Навколо неї будинки із скромними, але добре продуманими  фасадами формують чудовий зразок житлової архітектури та колективного будівництва. 

Мауріціо Пезо: Діагональна апологія (2012)

Архітектурне бюро PRODUCTORA,
план Мексиканського павільйону на виставці Експо
у Шанхаї, КНР (2009)

Слово «діагональ» походить від давньогрецьких слів dia (“через”) та gonal (“кут”). Інакше кажучи, діагональ є лінією, що поєднує дві несуміжні вершини полігону або багатокутника. Якщо взяти прямокутний полігон ABCD, то двома можливими діагоналями будуть AC та BD. Якщо ж брати багатогранник ABCDEFGH, його чотирма можливими діагоналями будуть AG, BH, CE та DF. Для геометра очевидно, що кількість діагоналей у фігурі визначається відніманням від загального числа вершин тих, які є суміжними та тих, що відносяться до однієї і тієї самої діагоналі; тобто: Nd=n(n-3)/2, де n-3 враховує те, що не може бути діагоналі, утвореної із сусідніми вершинами або однією вершиною із самою собою, а ділення на 2 покликане не враховувати діагональ AВ вдруге, коли вона виступає вже у вигляді діагоналі BA. Оскільки будівля є геометричною призмою, діагоналі у ній можуть бути описані у двох принципових вимірах: як діагоналі площин, які обмежують простір та як діагоналі самого простору (просторова діагональ є свого роду «триагоналлю»).

Джейн Джейкобс. 5. Використання Зелених Скверів. Смерть і Життя Великих Американських Міст. (1961). Частина ІІ

 Хороше розташування місцевого скверу, це те, чим живиться мікрорайон, те, що формує його вартісність, невдала ж локація може зашкодити цілісності мікрорайону. Очевидно, що місце, яке виглядає як тюремне подвір'я, не буде ні приваблювати користувачів, ані впливати на оточення, таким чином, як би це могла робити оаза. Але є різні оази, і деякі запоруки їхнього успіху не завжди очевидні.

Найбільш успішні місцеві сквери переважно не зазнають конкуренції зі сторони інших відкритих просторів з найближчого оточення. Це зрозуміло, оскільки люди у містах з усіма їхніми зацікавленнями та обов'язками навряд чи можуть пожвавити чи зробити цікавішим безмежний простір місцевого узагальненого скверу. Люди у місті вкладали б свої сили у сквери більшою мірою, якби це був бізнес, який дозволяв би впровадити, наприклад, велику кількість торгових центрів, променад, ігрових майданчиків, парків та невизначених території, що були представлені у типовій схемі радіального міста-саду і підсилені офіційними міськими вимогами щодо того, щоб великий відсоток території залишиться незабудованим.