Ентоні Відлер: Діаграми діаграм: архітектурна абстракція та модерністська репрезентація (2000)

І

Її поверхня здається гладкою, аж до віддзеркалюючої, часто напівпрозорою, схожою на шкіру, візуально в‘язкою; її форма здається вигнутою, надутою, опуклою, сегментованою, викривленою, викрученою; її структура здається сітчастою, ребристою та склепінчастою; її матеріали можуть бути синтетичними, смолистими, металевими або представляти певний вид сумішей; її інтер‘єр буде схожим на печеру, лоно, нору,  може бути тунелеподібним; її меблі та обладнання зображуються як м‘які, майже пористі у своїй текстурі, пливучі чи пархаючі, розплавлені та чутливі до тепла і світла. Їх архітектор називає їх «блобами» та порівнює їх із подібними об‘єктами у природі, які культурна теорія починаючи із Жоржа Батайя називала informe. Техніки їх проектування виведені не з архітектури,а з анімаційного програмного забезпечення, яке генерує їх складні форми за допомогою цифрових аватарів, які працюють в незалежності від архітектора для того, щоб створити множинні ітерації (повторення) можливих комбінацій. (1)

Пол Рудольф: Шість Визначників Архітектурної Форми: Жовтень 1956

Рання теорія модерністичної архітектури зосереджена на дуже обмеженій сфері. Багато архітектурних проблем, у великій мірі, відсунуті на другий план або зігноровані неначе вони ніколи й не існували. Цей обмежений підхід, у поєднанні з пошуком вражень, створило деякі надзвичайно незграбні будівлі. Без сумніву, людство ще ніколи не створювало таких сухих, боязливих, монотонних, залежних від модних віянь структур, як ми це робимо сьогодні. Загальний безпорядок деким навіть був названий «гуманним», а все решта було визначено як манерне, регламентоване, інтелектуальне, диктатурне.

Одним із найсерйозніших звинувачень проти модерністичної архітектури є провал у створенні зрозумілої теорії про зв’язок будівель між собою. Школа Еколь де Боз Ар (Ecole des Beaux Arts) - французька школа витончених мистецтв, була дуже багатою відносно цих аспектів, у той час, коли модерністичні архітектори, навіть сьогодні, здатні хіба що поважати деякі «гуманні» площі, бажано розташовані чим подалі, та проголошувати що, «ми повинні зробити наші площі більш людськими». Ця заява є звісно бажаною, але вона все ще залишає нам гектари автостоянок та будівлі, що відкидають чверть-кілометрові тіні. Швидкісний транспорт та нові вимоги щодо істинних обсягів споруд і просторів, дали нам нові розміри та масштаби. Людський масштаб повинен додаватись до масштабу даного цим швидкісним транспортом. Еколе створили нелюдські площі, бульвари, майданчики, тощо, в часи, коли ще не було автомобілів. Це парадокс, що наш протест проти цього був таким сильним, що ми проігнорували масштаб транспортного руху. Можна побачити шестиповерховий котедж з одного боку, або з іншого - котедж, котрий наслідує принципи хмарочосу. Блоха не може бути створеною за принципом слона.

Ентоні Відлер: Постмодернізм чи posthistoire? (2008)

Епілог до книги Ентоні Відлера «Історії найближчого теперішнього»

Сьогодні в межах мистецтва немає жодного внутрішнього розвитку! Закінчено з історією мистецтва, що базується на логіці значення, та навіть із послідовністю безглуздостей. Процес розвитку завершився, і те що тільки прийде, існує уже зараз: заплутаний синкретизм всіх стилів та можливостей – постісторія».

Арнольд Гелен, Zeit-Bilder, 1961

ЩО ТАКЕ СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА? (№1 Вступ до Серії Статей про Сучасне Мистецтво. 1946. Музей Сучасного Мистецтва. Нью Йорк

 Від авт.: Видана у 1946 році, ця стаття відкриваєосновні принципи Модернізму або Міжнародного Стилю, як його називали в Сполучених Штатах починаючи з 1932 року, після першої виставки International Style у Музеї Сучасного Мистецтва в Нью Йорку за кураторства Філіпа Джонсона та Генрі Рассела Гічкока. До початку п’ятдесятих роківмоМодернізм був архітектурою нового/хорошого суспільства, а в Північній Америці – хорошого життя.  Сьогодні, у даній статті, під словом «сучасне» (яке часто зустрічається у тексті) потрібно розуміти «модерністичне». 

Наші будівлі відрізняються від будівель минулого тому, що ми живемо в іншому світі

Протягом минулого століття наше середовище значно трансформувалось, великою мірою завдяки науці. Наука не лише змінила наше розуміння комфорту та зручності, а навіть часу й простору і відносин людини до іншої людини, та людини до громади.