Ентоні Відлер: Все-таки, що таке діаграма? (2006)

Що є діаграма?

Що ж, визначення словника пропонує достатньо широкий діапазон можливих значень. Англійський оксфордський словник прослідковує це слово зі старо-французької мови, а саме слова «diagramme», що, в свою чергу, походить від грецького «diagramma», від «dia», («через», «крізь»), та «graphein», щось написане, як буква у абетці. Що переносить діаграму від просто чогось «позначеного лініями», через геометричну фігуру, до написаного списку, реєстру, гамми чи тональності в музиці. Більш точно, і у відповідності до ліній її геометрії, діаграма може бути «фігурою, складеною з ліній», «ілюстративною фігурою», «набором ліній, позначень чи слідів». Але важливою є функція цих слідів: діаграма слугує чомусь іншому. Вона ілюструє визначення, допомагає у доведенні пропозиції, вона репрезентує хід чи результати будь-якої дії чи процесу.

Ентоні Відлер: Постмодернізм чи posthistoire? (2008)

Епілог до книги Ентоні Відлера «Історії найближчого теперішнього»

Сьогодні в межах мистецтва немає жодного внутрішнього розвитку! Закінчено з історією мистецтва, що базується на логіці значення, та навіть із послідовністю безглуздостей. Процес розвитку завершився, і те що тільки прийде, існує уже зараз: заплутаний синкретизм всіх стилів та можливостей – постісторія».

Арнольд Гелен, Zeit-Bilder, 1961

Роберт Сомол та Сара Вайтінг: Замітки щодо ефекту Допплера та інших настроїв сучасності (2002)

«Скільки би я не переконував себе у тому, що вірогідність повторення є значно вищою, ніж ми гадаємо, -- оскільки ми всі рухаємось один за одним по одним і тим самим дорогам, які зумовлені нашим спільним походженням і спільними надіями, -- мій розум ніяк не може змиритись із примарами вже колись баченого, які переслідують мене все частіше і частіше. Варто мені приєдатись до компанії, як мені починає видаватись, що я вже чув подібні думки, сказані тими самими людьми колись раніше, -- чи іншими людьми, але у тих самих словах та з тими самими жестами… Можливо, що у цій загадковій ілюзії подвоєння дає про себе знати неясне передчуття кінця, крок в порожнечу, свого роду вихід з ладу, який, -- як у випадку грамофона, багаторазово повторюю чого одну і ту саму фразу, -- відбувається не через полом самої машини, а через неусувний дефект в її програмі».

W.G.Sebald

«Кільця Сатурна»

Пітер Айзенман: аналіз Casa del Fascio (1963)

Сутністю формальніх систем, використаних в CASA DEL FASCIO є прояв узгодженості між центричним планом та лінійною ділянкою. Центрична форма є застосованою у відповідності до певних функцій, що їх вимагає програма: забеспечення ряду офісних приміщень, прилягаючих до центрального подвір‘я. В її родовому стані, ця форма буде вимагати однакових входів з усіх чотирьох сторін.

Аврора Фернандес Пер: Гібрид проти соціального конденсатора (2008) (№3 із циклу статей присвячених гібридним будівлям)

 

У пошуках моделей, здатних економити ресурси, гібридні будівлі, особливо ті, що вміщують житло, є тими зразками, котрі містять ген розвитку змішаного використання в собі. Цей ген необхідний для того, щоб пристосуватися до вимог часу. Тим не менше, цей стан змішувння робить їх помилково схожими на іншу авангардну модель, модель, котра на перший погляд, може сприйматись як їхній попередник, однак, насправді вона є повною протилежністю. Ми маємо на увазі соціальний конденсатор.