П’єр Вітторіо Аурелі: Місто як політична форма. Чотири архетипи міської трансформації (2011)

П’єр Вітторіо Аурелі фокусується на категорії архетипу як альтернативі типу. Щоб описати виникнення сучасних міських форм, які явно втілюють владні відносини, тут розглядаються чотири приклади – осьові вулиці Риму періоду Відродження, паризькі площі XVII століття, незалежні квартали Берліну ХІХ століття та віденський суперквартал ХХ століття.

Рем Кулгас: Типовий План (1993)

Типовий План – це американський винахід. Це архітектура нульового рівня, архітектура позбавлена всіх ознак унікальності та особливості. Вона належить Новому Світові.

Антоніо Монестіролі: Питання методу (1991)

Поряд з тим, що архітектура має свою власну реальність, яка існує паралельно з нашою,  архітектура – це колективна спадщина, і вона не може розглядатись окремо від культури певного часу. Ця теза не може бути спростована, але вимагає глибшого аналізу. У нас всіх є ідея дому і вона глибоко укорінена в нашу культуру; ми впізнаємо дім через сукупність споруд, які ми ідентифікуємо. Наша культура завжди посідала пріоритетне положення відносно нових споруджень, і вона все більше розширюється і укорінюється за допомогою цих же нових споруджень, для яких найважливіший аспект – аспект особливості періоду, в який вони з’явились. І це справедливо для всіх проявів архітектурі, а також - будинку як громадської інституції. Для архітекторів дуже важливим є факт, що вони працюють в галузі добре відомій всім і кожному. Це веде до неспростовності колективної ідеї, без якої наша робота може бути піддана колективній байдужості.

Алехандро Заера-Поло: Замітки щодо Загальної Теорії Оболонки. Анотація до «Політики оболонки або політичної критики матеріалізму» (2008)

Алехандро Заера-Поло на лекції в Інституті Берлаге в Роттердамі, 2008

Оболонка будівлі, мабуть, найстаріший і найпримітивніший архітектурний елемент. Вона матеріалізує розмежування між внутрішнім і зовнішнім, природним і штучним; вона окреслює межі приватної власності і землеволодіння; а коли оболонка стає фасадом, то, на додачу до своїх ключових екологічних і територіальних функцій, працює також як і репрезентативний елемент. Оболонка будівлі формує кордон, межу, край, простір і поєднання: вона навантажена політичним змістом. В час, коли зосередження на аспектах енергії та безпеки приходить на зміну аспектам циркуляції потоків як змісту архітектурної експресії, оболонка будівлі стає ключовим політичним суб'єктом. Так само як штучний інтелект та генетика, оболонка будівлі є технологією, що перебуває зараз у вирі політичного шторму. Найбільш красномовно описав цю політичну та культурну значимість у своїй трилогії Sphären Пітер Слотердайк [Peter Sloterdijk], використовуючи потужний образний ряд пінистого простору, наповненого бульбашками і повітряними кульками різного масштабу і якості.

Брюс Мау: Неповний маніфест зростання (1998)

 

Даний маніфест, написаний у 1998 році, артикулює переконання, стратегії та мотивації Брюса Мау [Bruce Mau]. Маніфест також окреслює проектувальний процес дизайнерського бюро Брюса Мау.