Крістофер Александр: Місто не є деревом (1965)

***

Дерево із мого заголовку не є зеленим деревом з листям. Це назва абстрактної структури. Я протиставляю його іншій, більш складній абстрактній структурі, яку називають напіврешіткою.  Місто – це напіврешітка, а не дерево. Для того, щоб співставити ці абстрактні структури з природою міста, спершу я мушу встановити просту відмінність.

П‘єр Вітторіо Аурелі: Як самовидалитись (2013)

Я пропоную вправу: накреслити некомпозиційну архітектуру. Необхідно просто слідувати поданим далі інструкціям. 

Виберіть просту геометричну форму (квадрат, прямокутник і т.д.), а потім розробіть її подальшу артикуляцію, послуговуючись логікою первинної форми. Результатом вправи має стати будівля, а організація планів та перетинів має бути наслідком першого вашого кроку. В додаток, просторова організація запропонованої будівлі має також в аспектах усіх своїх складових частин відповідати логіці первинної форми, розвиваючи її лише засобами пропорцій, симетрії та внутрішніх відношень.  Пропозиція має бути накресленою в плані та в аксонометрії. Креслення слід подати у вигляді ліній, аби зберегти власну анонімність.

Том Шопер: Присутність порожнечі (2012)

У новій житловій будівлі в швейцарському місті Цуг архітектор Валеріо Ольджаті залишає позаду смисл архітектурного знаку. Він конфронтує споглядача коливанням між архітектурною архаїкою та феноменом порожнечі.  

Нещодавно у місті Цуг було завершено нову житлову будівлю. У гетерогенному та близькому до центру передмісті управління залізниці віддало свої території під забудову міській владі. Архітектор Валеріо Ольджаті, який  має 54 роки, працює  у місті Флімс та викладає у Мендрізіо, запроектував тут довгу шестиповерхову призму, в якій вдалось розмістити 78 квартир. Будинок членують сім сходових кліток. На кожному поверсі кожної зі сходових кліток розміщуються по дві квартири. Всі квартири виходять як на захід так і на схід. При цьому на схід виходять «приватні» житлові простори, а на захід – «громадські». На основі цього опису, однак, не можливо припустити, що у цій будівлі є щось надзвичайне.

Анн Лакатон та Жан-Філіпп Вассал: Площа Леона Окока (1996)

Площа Леона Окока, Бордо, Франція

Проект площі Леона Окока мав стати складовою частиною заходів із «прикрашання» ряду  міських площ, задуманого муніципалітетом Бордо у 1996-му році. Площа є трикутною в плані та обмеженою по периметру деревами. Вона містить лавки та простір для гри в петанк. Загалом це є площа сільського характеру. Навколо неї будинки із скромними, але добре продуманими  фасадами формують чудовий зразок житлової архітектури та колективного будівництва. 

Мауріціо Пезо: Діагональна апологія (2012)

Архітектурне бюро PRODUCTORA,
план Мексиканського павільйону на виставці Експо
у Шанхаї, КНР (2009)

Слово «діагональ» походить від давньогрецьких слів dia (“через”) та gonal (“кут”). Інакше кажучи, діагональ є лінією, що поєднує дві несуміжні вершини полігону або багатокутника. Якщо взяти прямокутний полігон ABCD, то двома можливими діагоналями будуть AC та BD. Якщо ж брати багатогранник ABCDEFGH, його чотирма можливими діагоналями будуть AG, BH, CE та DF. Для геометра очевидно, що кількість діагоналей у фігурі визначається відніманням від загального числа вершин тих, які є суміжними та тих, що відносяться до однієї і тієї самої діагоналі; тобто: Nd=n(n-3)/2, де n-3 враховує те, що не може бути діагоналі, утвореної із сусідніми вершинами або однією вершиною із самою собою, а ділення на 2 покликане не враховувати діагональ AВ вдруге, коли вона виступає вже у вигляді діагоналі BA. Оскільки будівля є геометричною призмою, діагоналі у ній можуть бути описані у двох принципових вимірах: як діагоналі площин, які обмежують простір та як діагоналі самого простору (просторова діагональ є свого роду «триагоналлю»).