Крістіна Діаз Морено та Ефрен Гарсія Грінда: Третя Природа. Інкубатори громадського простору

Amid Cero9,4S: Sun, Sea, Sex, Bruges Belgium, 2002

Ніколи до цього місто не отримувало стільки уваги не лише від антропологів, архітекторів та соціологів, але і від політиків та економістів, ставши важливим пунктом в їхньому полі зору. Сучасні процеси міського розвитку зазвичай визначають як основний продукт суспільства пізнього капіталізму, його циклів та логіки, які з ним ідентифікують. Однак, сучасні обговорення міських елементів зображують ці елементи як загальні, універсальні та всеохоплюючі умови, в яких ми живемо, і в які ми як архітектори можемо втручатися не інакше, як в об’єкт проекту чи дискусії. Будь-який підхід до міського феномену керується аналізом, критикою і захопленням, яке вони породжують, а не створенням альтернативних моделей. Таким чином, являються міста лише сценарієм для нашої діяльності чи ми можемо розглядати їх як частину спектру наших дій?

Джон Макморроу: Нотатки про адаптивне (пере)пристосування програми (2010)

- Перехід від античності (світу форми) до програми (локального фрагменту соціальної моделі) передбачає коливання в психологічній орієнтації архітектора, надто радикальне, щоб викликати довіру. – Джон Самерсон, «Задача для теорії сучасної архітектури» (1957)

Ви починаєте з програми. Це перше, що вам видають перед початком проектування в архітектурній школі, і це те, чого ви очікуєте від клієнта під час практики. Програма дає дозвіл діяти, реалізовувати та організовувати. Всі наступні визначення містять в собі посередництво програми, від телевізійної чи радіо програми, до програми як серії соціальних послуг чи зашифрованої інструкції, що заставляє працювати машину. В архітектурі програма – це завдання на проектування [бріф (brief)], призначення того, що треба спроектувати, зведення таблиць кількісних показників, що складають проект, описова ємність яких коливається від небагатослівного «збудуйте мені будинок» до розширених багатотомних специфікацій складних установ.

Аманда Різер, Лоуренс та Ешлі Шафер: Пере/програмування (2006)

Програма – це опис просторових вимірів, просторових відношень та інших фізичних умов, необхідних для зручного протікання процесів специфічних функцій.» - Джон Саммерсон, «Задача для Теорії Сучасної Архітектури», 1957

«Сучасне розуміння програми… може не привілеювати архітектуру в звичному її сенсі.» - Ентоні Відлер, «Про Теорію Архітектурної Програми», 2003

Всього дванадцять місяців після того як ми вирішили присвятити випуск PRAXIS найбільш глобальній архітектурній темі, ми все ще запитуємо себе: що ж таке програма? Те, що почалося з невинного питання про статус програми сьогодні, всього лише тридцять років після того, як її вперше оживили з модерністської функціоналістичної доктрини, стало авантюрою на лабіринтоподібній, підступній території.

Рем Кулгас: у пошуку автентичності міста (2005)

Нові реальності. Культурні, економічні та соціальні умови нового покоління африканських міст – ілюстровані поселенням Александра біля Йоханнесбургу – приймають виклик теоретичних та технічних навиків професійних архітекторів та урбаністів, задіяних у переформуванні майбутнього.

Ми живемо в час руйнування міфологічності архітектора, яке стає все більш активним. Це хвилююча і в той же час дуже складна ситуація. За визначенням, архітектор – це той, хто ініціює зміни. З того часу, як я відкрив для себе цю професію, мене шокує те, що немає жодних напрацьованих стратегій чи вмінь, які б дозволили лише бачити, лише поспостерігати, утримуючись від будь-якої діяльності. Архітектура ніколи не могла бути пасивною, - і у нашій професії з’являється сильна нетерпимість, коли ми не знаходимо ніяких відповідей, і ще гірше - коли ми цих відповідей не виголошуємо.

Рем Кулгас: Що ж сталося з урбанізмом? 1994

Це століття стало програшною битвою проти категорії кількості.

Незважаючи на ранні обіцянки та притаманну йому хоробрість, урбанізм виявився нездатним винаходити та діяти в масштабах, яких потребувала його апокаліптична демографія. За 20 років населення Лагосу виросло з рівня 2 до рівня 7, 12, 15 мільйонів; Стамбул подвоїв населення з 6 до 12 мільйонів. Китай готується до ще більш приголомшливого зростання міст.

Як пояснити парадокс, що урбанізм як професія зник саме в той момент, коли, після десятиліть постійного прискорення, урбанізація вийшла на шлях встановлення остаточного глобального «тріумфу» міських умов?